Робер Бадінтер , знакова постать французького правосуддя, символічно увійде до Пантеону цього четверга на знак визнання його відданості правам людини та верховенству права. Колишній міністр юстиції, голова Конституційної ради та сенатор, він найбільш відомий тим, що організував скасування смертної кари у Франції в 1981 році , боротьбу, на яку глибоко вплинула трагічна справа Роже Бонтема.
Дитинство, позначене історією
Роберт Бадінтер, народжений 30 березня 1928 року в Парижі в єврейській родині бессарабського походження, з дитинства був позначений жахами Другої світової війни. Його батька депортували та вбили в Освенцимі, а бабуся загинула під час депортації. Ці трагедії сформували його відданість справедливості та правам людини.
Після війни він продовжив навчання на юридичному факультеті Сорбонни, де спеціалізувався на кримінальному праві. Його академічна освіта та ранній досвід роботи юристом підготували його до того, щоб стати переконаним захисником прав засуджених.
Справа Роджера Бонтема, помилково гільйотинованого: спусковий гачок у житті Бадінтера
Роже Бонтемс, народжений 20 вересня 1936 року в Едуайлі у Вогезах, змінив життя Роберта Бадінтера та історію французького права. Колишній солдат, він став сантехніком після того, як аварія на мотоциклі завершила його військову кар'єру. У 1962 році його було засуджено до 20 років позбавлення волі за низку злочинів, включаючи насильницький напад на водія таксі. У 1971 році, відбуваючи покарання у в'язниці Клерво, він зустрів Клода Бюффе, ще одного в'язня, з яким розробив план втечі.
Захоплення заручників у Клерво
21 вересня 1971 року Бонтемс і Баффет симулювали хворобу, щоб їх перевели до тюремного лазарету. Озброєні ножами, зробленими з ложок, вони взяли в заручники медсестру Ніколь Конт та охоронця-стажиста Гі Жирардо. Вони вимагали зброю та транспортний засіб для втечі, погрожуючи вбити своїх заручників, якщо вони чинитимуть опір. Під час бійки обох заручників зарізали. Хоча Бонтемс не завдавав смертельних ударів, його вважали співучасником убивств.
Суд і смертний вирок
Суд над Бонтемсом і Баффетом відбувався в суді присяжних Оба з 15 по 22 листопада 1972 року. Адвокат Роджера Бонтемса, Роберт Бадінтер, виявив, що ніж Опінеля, знайдений у його клієнта, не збігався зі слідами, залишеними на жертвах. Однак процесуальний недолік зробив цей експертний висновок неприйнятним. Незважаючи на це, Роберт Бадінтер пристрасно виступав на захист свого клієнта, наголошуючи на відсутності доказів і несправедливості вироку. Його благання були марними. Президент Жорж Помпіду відмовив у помилуванні , і страту було призначено на 28 листопада 1972 року.
28 листопада 1972 року Роджера Бонтема стратили на гільйотині о 5:30 ранку у в'язниці Ла-Санте в Парижі. Через сім хвилин Клода Бюффеля спіткала та сама доля. Ця страта була останньою, що відбулася в Парижі. Роберт Бадінтер, свідок страти, був глибоко вражений цією несправедливістю. Він зробив її відправною точкою своєї боротьби за скасування смертної кари у Франції.
Боротьба за скасування смертної кари
Після цієї справи Роберт Бадінтер повністю присвятив себе виступам проти смертної кари. Він виступав на захист кількох засуджених до смертної кари, зокрема, у справі Патріка Генрі, та опублікував такі праці, як «Страта» (1973) та «Скасування» (2000), у яких він розповідає про свою відданість справі та роздуми щодо смертної кари.
У 1981 році, після обрання Франсуа Міттерана, Бадентера було призначено міністром юстиції. Він представив та захистив законопроект про скасування смертної кари. 18 вересня 1981 року Національні збори ухвалили законопроект 363 голосами проти 117, а Сенат затвердив його 30 вересня. Закон був оприлюднений 9 жовтня 1981 року, поклавши край практиці, що діяла з часів Французької революції.
Кар'єра на службі правосуддя
Окрім скасування смертної кари, Роберт Бадінтер працював над модернізацією французької судової системи. Він брав участь у декриміналізації гомосексуальності, реформі Кримінального кодексу 1992 року та покращенні умов утримання у в'язницях. Як президент Конституційної ради з 1986 по 1995 рік, він захищав основоположні принципи Конституції та незалежність судової влади.
Його відданість справі була очевидною і на міжнародній арені. Він очолював Комісію Бадінтера, яка видавала юридичні висновки щодо визнання держав, що утворилися на території колишньої Югославії, та брав участь у розробці Конституції Румунії. Він також боровся із запереченням Голокосту, зокрема, захищаючи журналіста Роберта Форіссона в суді.
Тіло Роберта Бадінтера залишиться на паризькому кладовищі Баньє.
Роберт Бадінтер помер у ніч з 8 на 9 лютого 2024 року у віці 95 років у Парижі. Національна церемонія вшанування його пам'яті відбулася 14 лютого 2024 року на Вандомській площі в Парижі у присутності його родини та численних політичних діячів.
Елізабет Бадінтер оголосила, що тіло її покійного чоловіка не буде перенесено до Пантеону. Воно залишиться в єврейській частині кладовища Баньє в Парижі, де він спочиває після своєї смерті. «Понад усе, ми хотіли уникнути розлуки », – пояснила вона.
У труні Бадентера будуть поховані не його останки, а його адвокатське вбрання, а також три символічні твори: «Ідісс» , книга, яку він присвятив своїй бабусі ; «Вибір зображень» Віктора Гюго; та біографія Ніколя де Кондорсе, написана у співавторстві з подружжям. Роберт Бадентер, фактично, буде похований у Пантеоні разом із Кондорсе.
